Чому весь світ заборонив коноплі у 20 столітті?

Може здатися що ось-ось ця чудо-рослина стане відомим і широко використовуваним препаратом для лікування. Щодо медицини, все почалося з ірландського доктора Вільяма О’Шонессі. Він провів багато років в Індії, там випробував традиційні індійські ліки з конопель, і в 1838-му опублікував першу наукову роботу про канабіс. І понеслася: наступні 50 років американські, британські, французькі, італійські, німецькі лікарі проводять дослідження на пацієнтах й пишуть статті у національні фармакопеї: “позбавляє від болю і судом, лікує астму і мігрені, жодних побічних ефектів”. Препарати канабісу вільно продаються в аптеках.

Але

У 1925 році ООН ратифікує Міжнародну конвенцію про опіум. В конвенції також є рекомендація щодо “заборони канабісу та його похідних, за винятком медичного та наукового використання”. Саме ця форма заборони конопель триває донині у багатьох країнах. Окрім України – у нас навіть вченим заборонено вивчати!

Сполучене Королівство послідувало цим рекомендаціям, заборонивши коноплі в 1928 році, до середини 30-х років коноплі були заборонені у всіх штатах США. Доступ до медичного канабісу в цей час був практично неможливим, незважаючи на те, що рослина залишилася в списку лікарських засобів у Фармакопеї США.

Федеральний уряд продовжуватиме гнобити коноплі у Сполучених Штатах, доки канабіс фактично не стане незаконним із прийняттям Закону про податки на Марихуану 1937 року. Ця нова назва “марихуана” – її треба пояснити окремо. Адже вона уособлює необ’єктивні та, відверто кажучи, расистські погляди тих, хто просуває порядок денний щодо заборони конопель.

Медичне співтовариство Сполучених штатів обурилося. Яскравим прикладом є свідчення тодішнього юрисконсульта Американської медичної асоціації доктора Вільяма В. Вудворда під час слухання Закону про податок на Марихуану, який в кінцевому рахунку був проігнорований:

“… у рослини є потенціал, і ми маємо залишити лікарям право вивчати й розвивати застосування препаратів на основі канабісу”.

Та як би не пручалися медики і фермери, заборона набирала обертів, і протягом наступного десятиліття канабіс заборонили усюди.

Природно народжується питання: чому такий різкий поворот?

Відповідей декілька. По-перше, на початку століття почалося масове виробництво паперу з деревини. Так, він був дорожчим, ніж папір з конопель – його треба було відбілювати та ще дерева знищувати. Але головували в цьому олігархи, тож де фінансовий інтерес, там істина, еге ж?

По-друге, фармакологічні компанії випустили синтетичні препарати, які пропонували ті ж ефекти, що канабіс – зниження болю, судом, запалень.

По-третє – нейлон у 1938-му. Синтетичне волокно, яке мало замінити міцний й екологічний текстиль з конопель.

Вчетверте й, напевно, найголовніше – Гаррі Анслінгер, який став першим уповноваженим Федерального бюро з питань наркотиків.

Найвідоміший ворог конопель

Багато хто чув про «Війну з наркотиками». Зазвичай її приписують адміністрації Ніксона та Рейгана. Однак справжнім каталізатором цієї підступної й неефективної боротьби став Гаррі Анслінгер.

Як пише Лора Сміт у виданні Timeline, на початку 1920-х Анслінгер почав працювати в уряді з питань заборони, оскільки це був розквіт заборони алкоголю. Він підніметься в лави, відомий своїм безжальним і невблаганним підходом, і врешті-решт його призначить очолити щойно створене Федеральне бюро з питань наркотиків сам президент Гувер. Аслінгер швидко познайомиться з впливовими політиками, інсайдерами Вашингтона та фармацевтичною промисловістю.

На початку свого перебування на посаді Анслінгер не мав позиції щодо конопель, але, з закінченням заборони алкоголю, у його новоствореному агентстві мало що залишилося б робити, і він міг залишитися за бортом.

За словами Йогана Харі, автора «Погоня за криком»: перший і останні дні війни з наркотиками, офіс Анслінгера спочатку зосереджувався на кокаїні та героїні, які мали невелику кількість споживачів. Тоді Анслінгер прийняв доленосне рішення знайти свій «золотий квиток», по суті, конструюючі наркотичну війну. Щоб підкріпити свою позицію, він пов’язував вживання канабісу та насильство. Ось, наприклад, знамените висловлювання Аслінгера, розтиражоване американськими ЗМІ:

«Якщо покурите марихуану, ймовірно, вб’єте свого брата»

Анслінгер отримав підтримку не лише агресивно створюючи сфабриковані асоціації між вживанням конопель та насильством, але також пов’язуючи вживання конопель з токсичними расистськими ідеологіями, які розквітали в 1930-х.

Цитуємо:

«Косяк змушує темних вважати себе такими ж хорошими, як білі чоловіки.»

«У США загалом курять марихуану 100 000 людей, і більшість – це негри, іспаномовні, філіппінці та артисти.»

«Їх сатанинська музика, джаз та свінг – результат вживання марихуани.»

«Ця марихуана змушує білих жінок шукати сексуальних стосунків з неграми, артистами та бозна-ким.»

«Божевільність расизму – ось що бачите, коли заходите в його архіви» – коментує Йоган Харі CBS News.

На початку своєї війни Анслінгер зібрав 30 лікарів, щоб підтвердити твердження про те, що канабіс пов’язаний із жорстокими злочинами. Лише один лікар підтримав претензію Анслінгера, і цим єдиним окремим свідченням Анслінгер підкріпив свою позицію в Конгресі і ЗМІ.

Арешти лікарів

Найбільш підступно Анслінгер використовував свою силу впливу, щоб залякувати лікарів, які не погодились з тим, що канабіс є небезпечною наркотичною речовиною. Ось що каже Джек Герер, автор “Імператор не носить одягу”:

“Після 1938-1944 рр. в Нью-Йорку Звіт про марихуану ЛаГуардіа спростовує аргументи Аслінгера. Лікарі, які готували цей звіт, стверджували, що марихуана взагалі не спричинила насильства і, навпаки, дає позитивні результати. Анслінгер, публічно проводячи тираду за тирадою, засудив мера Фіорелло ЛаГуардіа, Нью-Йоркську медичну академію та лікарів, які досліджували звіт.”

Герер продовжує:

“Анслінгер проголосив, що ці лікарі ніколи більше не будуть робити експерименти чи дослідження марихуани без його особистого дозволу, інакше потраплять до в’язниці!”

І це були не просто порожні погрози, оскільки Анслінгер впливав на федеральний уряд – хоча це було незаконно – щоб зупинити практично всі медичні дослідження конопель. Крім того, за словами Герера, він буде шантажувати АМА засудити Нью-Йоркську медичну академію та її лікарів за дослідження, про які вони повідомили.

Гаррі Анслінгер примусив мовчати лікарів по всій країні, які виступали проти його переконань, притягнувши до відповідальності понад 3000 лікарів у США до 1939 р.

Поширення расистських ідеологій анслінгера

Приблизно в цей час у новинах почали з’являтися статті, в яких журналісти наче папуги повторювали меседжі про “небезпеку трави”. За словами Сміта, саме в цей час термін “канабіс” було замінено на “марихуана”, сподіваючись, що іспанське слово буде викликати антимексиканські настрої. Незабаром після того, як ця медіа-кампанія розповсюдилася по країні, був прийнятий Закон про податки на Марихуану 1937 року.

Після його успіху в тому, що канабіс став незаконним по всій території Сполучених Штатів, Анслінгер провів 1940-ті роки, реалізуючи свою расистську програму, жорстоко націлившись на легендарну джазову співачку Біллі Холідей до самого дня, коли вона померла. Її друзі звинувачували в цьому кампанії Анслінгера. Через дев’ять років Анслінгер продовжуватиме переслідувати джазову спільноту. “Арешти за участю певного типу музикантів у справах про марихуану зростають”, – написав він у проєкті листа до президента Американської федерації музикантів, додатково уточнюючи: “Я кажу не про хороших музикантів, а про оцих джазових.”

До 50-х років Анслінгер мав вирішальну роль у всьому законодавстві країни про наркотики. За словами Маквільямса, Анслінгер вважався видатним експертом з наркотиків в Америці. Вплив Анслінгера з часом розповсюдиться по всій земній кулі, оскільки він їздитиме по різних країнах, несучи свої вірування в коноплі як небезпечну наркотичну загрозу суспільству. Анслінгер залишався головою Бюро з протидії наркотикам до адміністрації Кеннеді, однак, за словами Сміта, “його ідеї були швидко прийняті послідовними адміністраціями – завжди непропорційно на шкоду кольоровим людям.”

Починаючи з Другої світової війни і до 1960-х років, канабіс офіційно вивчався лише в контексті небезпечної наркотичної, а не лікарської сполуки. Це призвело до, за відсутності кращого слова, кримінальної відсутності медичних досліджень конопель.

На щастя, в 1964 р. Настала “сучасна” наукова ера досліджень конопель, коли було відкрито найвідоміший канабіноїд канабісу: ТГК (дельта-9-тетрагідроканабінол).